Муза
Ну музо, здрастуй, як життя?
А де була, з ким ночувала?
Вже натомилася, чого прийшла?
Без мене може сумно стало?
З тобою Данте? Радий, ну сідай.
Як там живеться? Ти смієшся,
Я розумію в тебе там є рай,
А в мене, лише смуток й щастя.
Та ти не вибачайся, радий я,
Чорнило вже готове, що писати?
Яке несправедливе в нас життя?
Та ну! Затерта тема нема ради.
Я напишу, як завітала ти!
Й про Данте із туманними очима,
Що в світлі вже забутої зими,
Ти шепотіла щось за моїми плечима.
Що розпускалось листя по новім дощі,
І ти пішла, щоб знову повернутись,
Я знов писатиму при світлі у ночі,
Як дух звільнити у кайдани скутий.
