Він тихо спускався дерев'яними сходами, без зайвого клопоту, майже невимушено дивився на пошкрябану підлогу...
У неї знов нова сукня, сьогодні вівторок, ця остогидла буденність постійно надокучала. 
У своїх віршах, поемах, постійно згадував її тендітні обриси.
Самотній одинак, який ніколи не куштував кохання на смак, проте завжди писав про нього..
Знов нава геніальна фраза з вуст його щирих і знов на смітник, всі слова оці ніжні про справжнє кохання, турботу, знаєш, ти параноїк нічого не вартий старий дідуган, а життя воно віртуозна драма і все..
А зараз йди і скажи про кохання своє, старий!!! Досить колупатись у носі, рішуче дій!
Поцілуй її в шию торкнувши руками жабо..
Вона скаже: «кохаю тебе», ти запитаєш: «давно?»